Выход из пике

Друзьям - летчикам


Все панихидные слова извольте - НАХ...
И пусть зашкаливают в красное приборы
Ты продолжай писать свой альманах
О том как в ноги кланяются горы

Штурвал - к груди, и выход - на зените
Кричи на всех тебе понятных языках
О том, что смерть послал ты, извините
По-русски на три буквы, тоесть НАХ...

Рассол

Как без тебя мне по утрам бывает сухо -
Источник жизни, рай палящим днём
Щекой к тебе прильну , горячим ухом
Мой охлажденный с солью водоём

Пусть на земле ничто не будет вечно
Не дам испить я из тебя врагам
Живой водой вольётся огуречный
В меня рассол. Ну что? Привет, Агдам!

Жертовний камінь

Нехай впаду я на жертовний камінь,
Нехай зітруся свіжим вітром в пил
Ніколи не почую слово Амінь,
Ніколи не скажу - немає сил .

Я буду вічно із життям кохатись
Незрозумілий, може, я для всіх
І тільки з криком - щоб до рими братись
І тільки з почуттям - хай буду псих.

Але ніколи, чуєте? ніколи!
Я не вкладусь у наданий шаблон
Тільки від сердця- хай плюють що голий
Це є життя , а не миттєвий сон.

Жертовний камінь, що понад горою
Чекає всіх, і дай нам Бог дойти
Щоб залишитися на вік лише собою
Щоби не соромно було колись піти.

Я зневажаю смерть

Я зневажаю смерть, як абсолют.
Ії я поважаю лиш, як фатум
Люблю життя - моїх ідей салют
І призначаю щастю нові дати